Натомість, абсолютно неочікувано, тотальним вибухом емоцій і торнадо думок в голові стала книга Валєри Ананьєва «Сліди на дорозі». Я скажу, що книга Валєри – це якась нова форма спілкування з читачем.

Все Приключения Незнайки в одной книге

Важко знайти в нашій літературі щось настільки веселе, талановите й дотепне, як ця неперевершена книга Всеволода Нестайка, якого часто називають Гоголем сучасної української дитячої літератури. Недаремно «Тореадори з Васюківки» перекладено двадцятьма мовами і внесено до Особливо Почесного списку Андерсена як один із найвидатніших творів світової літератури для дітей.Перед вами — нова авторська редакція роману, позбавлена деяких неминучих ідеологічних нашарувань минулої доби, деталей, незрозумілих сучасному, а тим паче майбутньому читачеві.У книзі чимало нових надзвичайно веселих епізодів.

Повесть-сказка рассказывает о приключениях трех накситраллей, похожих на гномов. Они испытывают на себе всю тяжесть известности, познакомятся с самым высоким человеком на свете и найдут четвероногого друга - собаку по кличке Воротник

На жаль, журналістський запит обмежив мене згадкою лише 5-ти книг, тож у цей перелік незаслужено не потрапили і «12 стільців» Ільфа і Петрова, які для мене були дверима у царину гумору.

Була прочитана в абсолютно зрілому віці і заставила плакати на окремих сторінках, що мені не зовсім притаманно. Радий, що Василь Стефаник отримав таку несподівану реінкарнацію!

Книгу прочитав «на одному диханні» десь на першому чи на другому курсі і, відверто кажучи, саме вона стала іскрою, яка розпалила інтерес до сучасної української літератури. Вже потім були Світлана Пиркало, Сергій Жадан, Галина Пагутяк і Люко Дашвар. Проте почалось усе з «Московіади».

Почергово брався до цього твору у 7, 9 і 11-му класах школи. Перші 2 спроби закінчувались тим, що прочитував сторінок 6-7 і відкладав книгу «на потім». Фінальна спроба призвела до читання «запоєм» впродовж 2-ох діб, за які твір було подолано, а я ще довший час знаходився під враженням від стилю Булгакова.

Кінець вісімдесятих-початок 90-их. Саме ця книга запалила цікавість до історії українського козацтва. Потім дуже згодилось в старших класах.

Прочитана десь у першому класі. Це не була одна з перших книг, завдяки старанням дідуся Василя Михайловича та мами. Я почав читати з 3,5 років і на той момент перелопатив достатню кількість дитячої і не тільки літератури. Проте саме пригоди Більбо Злоткінса залишили в пам’яті неабиякий слід. Такі яскраві картини пригод та великих битв мій дитячий мозок до цього ще ніколи не уявляв.