Я дуже часто їжджу за кермом на дистанції в 500-800-1500-2500 км. Зазвичай, плейлист в дорогу на 100% формується з рок-музики 90-их чи сучасної західної поп-музики. Але, якщо я нікуди не поспішаю… і якщо краєвиди навколо траси розбурхують в голові якісь приємні спогади… то тоді підбірка хітів, яку мені люб’язно записав Назік Бійчук з львівських «Люксів», тихенько виходить з CD-changer і на її місці з’являється диск, на якому є «Роман» у виконанні Слави та Віки. Ооооо, як я надривно кричу «И о тєбєєєєєєєєєє, я напішу красівий ромааааааааааан, в котором я останусь с тобооооооюююууууууууу… И НИКОМУ ТЄБЯ НЄ ОТДАААААМ». Чуєте? Нікому! Не віддам! Ну, коротше… що я вам пояснюю. Це треба «жизнь прожити, Вася», щоб такі пісні відчути всім серцем.