Монументальний фільм, який існує в двох версіях: для великого екрану (воно триває більше трьох годин) і телебачення (вже цілих шість, та його зараз саме час дивитися на карантині). Бергман вважав його своїм заповітом, з ним він пішов з кінематографу, згодом повертаючись тільки для зйомок телефільмів.

Шедевр пізнього Бергмана, наочно доводить, що для справжнього кіно може бути досить блискучого сценарію і видатних акторів - а далі можна посадити їх в чотирьох стінах і зняти прекрасний фільм, від якого не відірватися (хоча триває він майже три години).

«Сором» - ще одна картина, яка звучить сьогодні осмислено і голосно: це своєрідна камерна антиутопія, випробування для двох героїв-інтелігентів, які опинилися в екстремальних обставинах війни. Макс фон Сюдов грає тут диригента симфонічного оркестру, Лів Ульман - його дружину-скрипачку.

Культова драма, знята Бергманом в розпал найбільш продуктивного його періоду - 1960-х (він зробив за це десятиліття 11 повнометражних картин, як мінімум половина з них визнається шедеврами).

Надзвичайно актуальною цю картину робить фон, на якому розгортається дія: це знаменита чумна епідемія Чорної Смерті, яка охопила всю Європу. Якою може бути стратегія виживання в пору глобальної катастрофи: каятися, злитися, сміятися, продовжувати йти своєю дорогою? Своєрідна відповідь - легендарний фінальний образ Танці Смерті.