Безкомпромісне концептуальне висловлювання, з якого режисер майже повністю себе видалив. Його справа - зібрати архівні матеріали показового процесу початку 1930-х і пред'явити їх сьогоднішній публіці, чекаючи її реакції. Власне, ця реакція (від захвату перед театралізованою брехнею до жаху при вигляді обумовлюючих себе невинних) і є головний ефект цієї картини, одночасно архаїчної і ультрасучасної.

Рукотворний ляльковий фільм майстерного і ретельного режисера розповідає парадоксальну історію дружби хлопчика і собаки, вміщену в антиутопічну Японію завтрашнього дня. Видовище для фетишистів і дітей, які не награлися в улюблені іграшки: тут їх чекає справжня скарбниця, забавна і абсурдна.

Фантастичний драйв, який буквально розпорошує в повітрі новий фільм ветерана Голівуду, некоронованого короля американського видовищного кіно, не може не зачаровувати. Натхненно комбінуючи ретроестетику, до певної міри породжену його класичними картинами, з найбільш відважними мріями про віртуальний простір майбутнього, Спілберг знову розповідає лицарську казку про простака Парсіфаля, відшукавшого священний Грааль.

Дві години чистого прозорого щастя. Провінційної італійської природи, що не зіпсована міською цивілізацією людей і, здається, що навіть запахів. Італійське кіно, якого в Італії не робили багато десятиліть, - вражає своєю пронизливою точністю притча Аліче Рорвахера про сучасного святого, який приручив вовка та пройшов крізь час. Приз за сценарій в Каннах.

Чотиригодинна некваплива драма, поступово переходить в трагедію: історія чотирьох незнайомців в безпритульному туманному місті, де їх траєкторії поступово сходяться до одного місця - вокзалу, з якого вони мріють виїхати. Молодий режисер і письменник Ху Бо зробив свій дебютний фільм і ще до того, як той вийшов в прокат, наклав на себе руки. Ця талановита, глибока і неординарна робота - його заповіт.

Найбільш особистий і потужний фільм режисера, якого знають, в основному, по “Гаррі Поттеру і в'язневі Азкабану” і “Гравітації”. Він повернувся назад, в своє чорно-біле дитинство в Мехіко початку 1970-х, і зняв кінороман про свою няню - частково правдивий, частково надуманий. Кіно нелюдської краси, одночасно демократичне і складне. “Золотий лев” у Венеції.

Таємничий і незвичайний фільм - вільна фантазія видатного режисера і письменника Лі Чхан-Дона на тему короткої новели Харукі Муракамі, дія якої перенесено в Корею, а сюжет - продовжений і поглиблений. В основі дії - любовний трикутник і метафора того внутрішнього вогню, який змушує людину здійснювати саморуйнівні вчинки. Ідея творчості як злочину несподівано ріднить цю картину з “Домом, який побудував Джек”.

Вишукана і меланхолійна драма про любов і одержимість, мистецтво та ремесло, близькості і дистанції. Знімаючи в Лондоні, американський перфекціоніст Андерсон, подібно до свого кумира Кубрика, немов би перетворився в англійця з його особливою увагою до тонкощів крою та шиття. У цьому йому допоміг Деніел Дей-Льюїс - можливо, найбільший артист сучасності, який зіграв тут свою останню роль. А ще у фільмі колосальний саундтрек гітариста Radiohead Джоні Грінвуда.

Дивовижна чуйна працівниця митниці розкриває мережу педофілів і зустрічає чоловіка своєї мрії; він їсть комах і боїться грози. Найбільш жанрово-невизначений і захоплююче-несподіваний фільм року: детектив, страшна казка, еротика, мелодрама, чорна комедія - все разом і відразу. Уроджений іранець і громадянин Швеції Абассі працює з національною міфологією так хвацько, що самі скандинави даються диву. Приз «Особливий погляд» Каннського фестивалю.

Екстремальний фільм режисера-експериментатора і інтелектуала. Брат і сестра готуються до випускного з філософії і читають відповідну літературу, від Блаженного Августина до Мартіна Гайдеггера. Їх мета - дослідити природу часу. Чи треба додавати, що все закінчується інцестом, вбивством і підпалом бензоколонки? Грати з Гайдеггером ще небезпечніше, ніж з вогнем.

На перший погляд - зворушлива, майстерно зроблена мелодрама про сім'ю бдняків: живуть в тісноті, та не в образі, крадуть по дрібниці в супермаркетах. Але дивишся фільм все далі і починаєш розуміти, що ця мила історія має колосальну підривну силу. Вона ставить під сумнів інститут сім'ї як такої і пропонує той вид солідарності, який, по суті, знаходиться під забороною в сучасному соціумі. «Золота пальмова гілка» в Каннах.

Окей, це не найбільш великий і гармонійний фільм генія. Але геній є геній. А його вміння обурювати і відвертати з роками тільки вдосконалюється. Тригодинна філософська хоррор-комедія про маніяка-вбивцю і його спуск в пекло - мабуть, найбільш автобіографічна і відверта картина Трієра. Вже це одне робить її шалено цікавою. Хоча не тільки це.

Мінімалістський шедевр режисера з Єкатеринбурга - тиха сенсація року і, можливо, найбільш відвертий і винахідливий фільм на тему Голокосту, знятий в Росії. Шестирічна дівчинка (карколомна роль Марти Козлової) ховається в камінній трубі німецької комендатури цілі дні, місяці, роки; за межами її маленького світу йде велика війна. Наша Анна Франк, наша Аліса в Задзеркаллі.