Фільм насправді ставить питання про те, в яких ситуаціях жорстокість може бути виправданою, але остаточної відповіді на нього не дає. Герой фільму - деякий Том Столл. Хороший хлопець, зразковий сім'янин, ніколи не змінював дружині, він обожнює своїх двох дітей і тримає популярну закусочну в провінційному містечку, де вони живуть. Одного разу в місто приходить біда: в кафе Тома навідуються двоє небезпечних відморозків, на рахунку яких кілька трупів. Несподівано для всіх і себе самого, добряк з кав'ярні перетворюється в машину для вбивств, позбавляючи городян від небезпеки. З цього випадку, що перетворює Тома в місцевого героя, починається тривожна і дивовижна історія, яка не раз приймає по-кроненберговські незатишні повороти.

Однак більш відомою інших картин стала скандальна «Автокатастрофа», яка піддалася цензурним скороченням і різного роду правкам. Вона менше інших відступає від першоджерела - роману Джеймса Балларда, але настільки опукло і яскраво переносить на екран його сексуальні фантазії, що навіть досвідченому глядачеві буде не по собі.

1980-ті стають найпродуктивнішим десятиліттям в кар'єрі Кроненберга, а «Муха» - його першим комерційним хітом. Незважаючи на те, що перед нами класичний «боді-хоррор», місцями відштовхуючий і безумовно він не підходить для перегляду неповнолітніми, успіх фільму колосальний.

Кроненберг стверджував, що хотів передати відчуття самотньої людини, яка приходить додому і вставляє в відеомагнітофон касету з «фільмом для дорослих» (сам цей акт постає в «Відеодромі» як евфемізм статевого акту). А джерелом натхнення стали дитячі спогади автора, який ночами ловив за допомогою телеантени незнайомі канали та безуспішно намагався зрозуміти, що вони показують.

У будь-якому випадку, при уявній простоті спецефектів, сюрреалістичні образи вражають до сих пір. У цьому фільмі Кроненберг з'єднується з двома своїми знаменитими співавторами - оператором Марком Ірвіном і композитором Говардом Шором.