Останній на сьогоднішній день по-справжньому впливовий і пролунавший на весь світ фільм Копполи відрізняється від усього, що він знімав раніше. Режисер вирішив зробити щось неймовірне - змусити глядачів забути про центральний міф кінематографа жахів, вампіра графа Дракулу, і розповісти його історію (а точніше, сюжет «Дракули» Брема Стокера) заново, ніби її попередніх екранних втілень не існувало. Вражаюче, але він досяг успіху: починаючи з 1990-х і до сих пір саме «Дракула Брема Стокера» Копполи - найзнаменитіша кіноверсія прославленого роману.

«Бійцівська рибка» стала путівкою в життя для рідного племінника Копполи, Ніколаса Кейджа (його батькові, брату режисера Августу Копполи присвячена картина). Невелику роль виконала і Софія Коппола, яку її батько знімав з однорічного віку.

Можна було б назвати «Апокаліпсис сьогодні» фільмом трагічної долі, якби в кінцевому рахунку він б не склався настільки благополучно. Зйомки фільму за сценарієм, створеним Джоном Міліусом ще в 1969-му за мотивами повісті Джозефа Конрада «Серце темряви», затягнулися на довгий час. Від місця режисера ще до його запуску проєкту відмовилися сам Міліус і Джордж Лукас, а Коппола прийняв рішення робити фільм на власні гроші, зароблені двома «Хрещеними батьками».

Найбільш незвичайна і найменш відома з культових картин, знятих Копполою в 1970-х, саме вона принесла йому «Золоту пальмову гілку» в Каннах. Цікаво, що «Розмова» номінувалася і на «Оскар» в декількох категоріях, але Коппола програв самому собі - тріумфатором того року став його «Хрещений батько 2» (критики досі сперечаються, чи не перевищує сіквел першу частину). Фільм «Розмова» залишився улюбленцем Європи і одним з найбільш тонких, складних, провокаційно новаторських фільмів режисера.

Ще одне опитування показало, що «Хрещений батько» - фільм, про який глядачі частіше за інших брешуть, ніби його дивилися. Іншими словами, це кіно, яке не можна не знати (щонайменше, американцеві).