«Професія: репортер» - трагічна картина про втрату себе, віртуозно знята оператором Лучано Товолі (згодом саме він зняв «Суспірія» Даріо Ардженто і документальне кіно «Час подорожі» Андрія Тарковського), а драматургічно нагадує фаталістичний роман Володимира Набокова «Відчай».

Один з нечисленних фільмів, що переконливо претендує на звання найкращого за всю історію кіно, був знятий італійцем Антоніоні далеко від батьківщини, в «свінгуючому» Лондоні 1960-х, канонічним портретом якого з тих пір і вважається. Хоча це, зрозуміло, не головна перевага кінострічки «Фотозбільшення».

З «Червоною пустелею» Антоніоні отримав «Золотого лева» на Венеціанському фестивалі.

«Ніч» стала першим великим фестивальним тріумфом Антоніоні, завоювавши «Золотого ведмедя» на Берліналі.

Назва фільму, тягуча структура якого гранично далека від авантюрного жанру, оманлива. «Пригода» тут - не саме зникнення Анни, не інтрижка Клаудії і Сандро, а безцільний пошук, на який приречений глядач. Відчужена атмосфера південної Італії, безправні мешканці якої ніби розмовляють мовою іншою, ніж привілейовані головні герої, і інопланетна географія скелястого острова - ідеальне полотно для цього антидетективу.