“Земля картелів” Режисер Метт Хайнеман ⠀ Фільм починається з американських лінчувателів-екстремістів, які патрулюють мексиканський кордон в Арізоні. Вони побоюються наркотиків і людей, які, на їхню думку, наповнюють їх країну. Наприклад, Тім Фоулі, колишній армійський ветеринар і наркоман в зав'язці, вирішив зробити справою свого життя вистежування мексиканських біженців і бачить себе ангелом помсти - законом там, де закону немає. Потім фільм переміщається по той бік кордону - в Мексику. Там у фокусі уваги режисера виявляється громадянський рух, що веде свою війну проти картелів в штаті Сіналоа. Лідер руху харизматичний доктор Майріліс, надихає людей на боротьбу проти влади кровожерливих торговців наркотиками, які керують штатом. ⠀ Коли виявляється масове поховання жертв картелю, озброєні добровольці прямують до табору до ворога і, захоплюючи одного з бандитів, його катують. Майріліс в своєму чорному ковбойському капелюсі схожий на героя вестернів. Вплив його загонів росте, як росте і сумнів - краще нові шерифи, ніж ті, проти кого вони борються?

Після індонезійського військового перевороту 1965 року народження, воєнізовані формування та кримінальні банди садистськи вбили понад мільйон ймовірних комуністів. Ці вбивства залишилися безкарними, а винні досі є впливовими людьми, які можуть розраховувати на підтримку корумпованих політиків. На рахунку одного з них, Анвара Конго, в минулому спекулянта квитками в кіно, сотні вбивств. Майже через півстоліття після кривавих подій Анвар і його соратники погодилися розповісти про своє минуле. Вони, пристрасні кіномани, шанувальники гангстерських фільмів, захотіли стати зірками кіно і розіграти на екрані події півстолітньої давності, уважно вибираючи “сценічні” костюми і відтворюючи сцени ефективного удушення за допомогою дроту. Режисерська “провокація” Оппенхаймера обернулася випробуванням для жертв і убивць, дослідженням людської природи і банальності зла.

Сиксто Родрігес - американський музикант. На початку 1970-х років він випустив пару неуспішних альбомів, перестав записуватися і зник з поля зору. Але! Його пісні (особливо Sugarman) виявилися популярними в ПАР, ставши символом боротьби проти апартеїду. Особистість Родрігеса залишалася абсолютно загадковою для його південноафриканських шанувальників - ходили чутки, що він чи то застрелився, чи то спалив себе прямо на сцені. Після падіння режиму апартеїду, два шанувальника Родрігеса вирішують почати розслідування і з'ясувати, що з ним трапилося насправді…

Режисери Джиммі Чин і Елізабет Чай Васархелі ⠀ Незважаючи на спроби своїх друзів і близьких, включаючи нову кохану, відрадити його від небезпечної пригоди, Алекс Хоннольд, скелелаз, який уславився своїми одиночними сходженнями в стилі free solo, готується до свого найзухвалішого сходження - на гору Ель Капітан висотою в 3200 футів в національному парку Йосеміті. Це буде історичне сходження на найвищу гранітну скелю, яке відбувається без страховки... free solo.

Автори Аньєс Варда і JR ⠀ Фільм-подорож по французьким околицям розповідає про красу навколишнього світу, про випадкові і несподівані зустрічі, а ще - про дружбу, яка виросла із співробітництва двох абсолютно різних людей: режисера Аньєс Варда і фотографа JR.

Режисер Томас Бальмес ⠀ У 1999 році король Бутану дозволив телебачення та Інтернет, запевнивши свій народ, що це синонім “валового національного щастя” (термін, який він сам же і винайшов). Події, описані в фільмі, відбуваються в селищі Лая, яке загублене далеко в горах. Очима восьмирічного ченця, жадібного до молитов, можна бачити як здійснюються зміни. Хлопчик відправляється в триденну поїздку з села в місто, щоб купити телевізор, і на вулицях вперше бачить машини, туалети, оформлення вітрин та інші елементи сучасного життя.

“Вони ніколи не стануть старше" Режисер Пітер Джексон ⠀ Я писав про цей фільм раніше. Він унікальний. Як і кадри, з яких він змонтований. Герої фільму були солдатами. І молодими. Їм не пощастило: їх найкращі роки безжально “зжерла” Перша світова - перша глобальна катастрофа ХХ століття, у західних істориків отримала назву Великої. Їм пощастило: їх лиця і посмішки залишилися в кадрах хроніки. З багатьох годин архівного і найперш здебільшого невідомого матеріалу народився цей документальний фільм: гострий, ніжний, гіркий. Пітер Джексон “осучаснив” хроніку, наблизив її до глядацького сприйняття, прочитав по губах вимовлені століття тому слова і озвучив ними фільм. Враження від перегляду шокове.